Якщо ви хочете запропонувати нам свої теми для висвітлення або написати блог для "Новини зі Словаччини", ви можете зв’язатися з нами за адресою: ukraine(собака)spectator.sk
Ви також можете слідкувати за новинами на нашій сторінці у Facebook.
Якщо ви проведете Великдень у Братиславі і її околицях, ви неодмінно зустрінете людей, які готуються до традиційної дружньої бійки "šibačky" у Великодній понеділок. Але у східній та центральній частинах країни в цей час традиційно обливають дівчат холодною водою.
Згадувалася також традиція спалювання солом’яної баби. Такі ж великодні звичаї мають й сусіди Словаччини.
Словаччину можна вважати перехрестям двох пасхальних традицій: коли б'ють та коли обливають. Таке дружнє "побиття" поширене в західній Словаччині, подібно до країн на заході – Австрії, Німеччини, Чехії, а також у деяких частинах Польщі.
У східній і центральній Словаччині чоловіки зазвичай обливали дівчат, як це часто трапляється в інших частинах Польщі, Угорщини та України, пояснила етнографиня Корнелія Якубікова.
Ці ритуали мають свої мотиви та підстави
Чоловіки традиційно винагороджуються за свої "великодні служби", чи то биттям, чи то водою. Таке символічне побиття молодих дівчат схоже з українською традицією на Вербну неділю.
Тільки українці б'ють молодою вербою, а в Словаччині - джгутиком із м'яких гілочок, прикрашений стрічками та крашанками (розмальованими яйцями). Він має назву Veľkonočný korbáč.
Корбач має відганяти зло й хвороби і гарантувати, щоб дівчата були здоровими та спритними.
Обливання водою молодих дівчат, ще один цікавий і поширений звичай у Словаччині. Великоднем ранком хлопці ходять від хати до хати та обливають холодною водою. Під час візитів співають, дівчата танцюють, а за обливання хлопці отримують від них писанку, яка є символом Життя і Весни. Тут не поливають на вулиці, хлопці планують куди й до кого йти.
Це дійство виглядає або дуже несподівано, або дуже красиво. Важливо те, що дівчину мають тримати з обох боків і при цьому поливати, усі вдягнені в національні костюми та не забувають співати - це традиція.
"Вода ж символізує нове життя, чистоту, здоров’я і родючість. Холодна вода має забезпечити красу і здоров’я дівчатам наступного року", – поділилася словачка Ева, яку не один раз за традицією обливали на Великдень.
"Ще одна з традицій - спалювання солом’яної баби, яка за слов’янською міфологією була богинею смерті. На кінці зими люди робили з соломи образ, уявляючи цю богиню, потім підпалювали її та кидали у воду. Цим ритуалом вони проводжали зиму і зустрічали весну", – переказує викладачка культури Університету Св. Кирила та Мефодія в Трнаві.
Святковий кошик
Словаки також мають традицію святити їжу в кошиках, але такі звичаї частіше зустрічаються у східній і частково центральній частинах Словаччини, додає Рісова. Рано вранці господиня прокидається, щоб скласти кошик і уся родина їде до церкви.
"Традиційною недільною великодньою їжею було смажене ягня. Пізніше ця традиція зникла й зі смаженого, баранчик перетворився у солодкий бісквіт під назвою
, який печуть спеціально тільки на це свято",- розказала Андреа Рісова.
Зазвичай, у святковий кошик словаки складають шинку, ковбасу, сир, вино і пиріг під назвою Piškóta, традиційно у формі ягня.
У суботу ввечері ставлять кошики в церкві, а рано вранці о четвертій-п’ятій їжу освячують і їдять на сніданок. У деяких церквах було законно починати святкування в суботу ввечері або вранці в неділю.
Сімейне свято
Словаки завжди цінували традиції. За словами Рісової, що тоді, що зараз усі члени родини з різних кутків країни та світу збираються разом за святковим столом саме на Великдень.
Всі вони одягаються у святковий, традиційний одяг, спілкуються, їдять та співають пісні. Після застілля молоді хлопці й дівчата відвідують концерти й продовжують святкування. Або самі беруть участь у Великодніх фестивалях.
Чому Великдень може зникнути?
Великдень – найбільше християнське свято, але сьогодні люди відзначають його як свято весни, яке не обов’язково пов’язувати з відвідуванням церкви. Раніше у четвер перед Великоднем у церквах "прив’язували" дзвони як символ Страстей Христових. Замість дзвону хлопці ходили по селу з рапками — шумихами, чий шум мав відганяти зло.
Сьогодні відпочинок – це більше можливість провести дозвілля. Раніше це був день, коли все було суворо регламентовано, у що люди одягалися, що їли, що робили.
Хоча Великдень не так популярний серед людей, як Різдво, він як і завжди збирає всю сім'ю за одним столом і фольклор, який увібрав у себе неоціненний соціальний та інтелектуальний досвід багатьох поколінь, знову оживає в очах сучасної молоді. Хочеться вірити, що наперекір сьогоденій моді, великодні традиції з повною силою можуть знову відновитися.