"Головне, що живі": переїзд української родини до Словаччини та історія, яка вразила світ

Жінка з п'ятьма дітьми тікали з Сирії, рік тому їм довелося покидати Україну.

Yulia Pisetska with her children.Yulia Pisetska with her children. (Джерело: Facebook/Slovak police)

Розповідь 11-річного хлопчика Хассана Альхалаф із Запоріжжя, який під час війни самотужки без рідних дістався до Словаччини, облетіла заголовки як словацьких, так і світових медіа. Люди дивувалися та співпереживали відчайдушному вчинку і хоробрості дитини. Той доленосний випадок підтримав його маму Юлію Пісецьку та бабусю і вони змогли виїхати під час війни із Запоріжжя до Словаччини.

SkryťTurn off ads
Article continues after video advertisement
SkryťTurn off ads
Article continues after video advertisement

Історія їхньої родини пройнята жагою до життя та часом нагадує гостросюжетний фільм. Не втративши віру та згуртованість, вони втекли від війни більш як 10 років тому. Проте вона знову повернулася у їх життя 24 лютого минулого року.

SkryťTurn off ads

З п'ятьма дітьми жінка тікала з Сирії

Рік, прожитий в окупованому сирійському місті Алеппо, 53-річна українка Юлія не забуде ніколи (військовий конфлікт розпочався у 2011 році - ред.). За пів року до початку сирійської війни її чоловік важкою працею назбирав кошти і придбав житло для родини. Але довго в ньому вони разом не прожили, каже Юлія, бо змушені були тікати з міста. Чоловік загинув внаслідок військового конфлікту. Про пережиті події жінка говорить мало та не хоче це згадувати.

"Вночі у квартиру до нас вломилися люди, ходили зі зброєю при дітях, вдарили мого чоловіка. Я сиділа під столом і розуміла, що нічого не можу зробити. Оце відчуття безпорадності. Так, здається що можеш бути героєм, але лише до того моменту, коли до голови дитини не наставили дуло пістолету. У такій ситуації більше ні за що в житті не хочу опинитися, дуже боюся окупації".

SkryťTurn off ads

Юлія разом з п'ятьма дітьми на руках покинула вщент спалене місто на евакуаційному літаку, який надіслала українська сторона.

Подібний "успіх" випадав не кожній, каже вона. Сирійки мали по 5-6 дітей, тому вирватися з окупації було доволі складно. Багато людей не надіялися на порятунок.

"Я говорила тоді знайомим, що за нами Україна надішле літак, але з мене сміялися, бо не вірили. Нас всіх там вважали за "руських", хоча я українка, дехто був з Білорусії чи Казахстану", - розповіла Юлія та додала, що вона в той момент відчула велику гордість за свою країну, яка їх не покинула, та потім згадує як плакала під час свят у школі коли звучав державний гімн.

"Розуміла, що я частина чогось більшого і за мною стоїть ціла країна".

Через десять років їх знову зустріне евакуаційний потяг

Приїхавши до України, їх життя теж не було легким - нестача коштів і власного житла. Діти мали українське громадянство та знали російську мову, паралельно вчили й англійську. "Ще у Сирії вони без світла тільки під ліхтариками вчили англійську та читали книги". Це потім дало змогу навчатися у школі в Запоріжжі. Поки не придбали власне житло, родина жила у матері Юлії.

Проте ніхто з них не чекав подій 24 лютого 2022 року і вже вдруге їм знову треба буде залишити свій дім. Живучи у прифронтовому українському місті жінка відчувала, що окупації не минути - "Для мене окупація набагато страшніше ніж бомбардування".

Крім того, хворіла її мама, це в рази ускладнювало ситуацію. Оскільки переміщуватимя з нею було доволі непросто.

"На руках купа дітей, була мама, яка перебувала в глибокій деменції, спуститися в укриття чи виїхати з нею було нереально. Вона останні 5 років взагалі не виходила з житла. І я розуміла, що можу зійти з розуму з такою великою родиною та хворою мамою".

Жінка знала, що має зберегти життя дітей, іншого виходу у неї не було.

"Я без сумніву розуміла, що дітей треба вивести з міста. Але з мамою я не уявляла як це можна зробити. Машини у нас не було, тоді ходили лише евакуаційні потяги".

Підлітки Кінана, Луна та Мухаммед з підтримкою матері у березні 2022 все ж вирішують самостійно поїхати у Львів, а звідти до Словаччини, де вже три роки вчиться у виші їх старший брат Закарія. Жінка разом зі своєю 85-річною матір'ю та 11-річним Хассаном залишаються у Запоріжжі. Оскільки не знали, чи пропустять на кордоні й Хассана, зважаючи на його вік, вирішили не ризикувати.

Дорога до кордону була складною, близько двох діб у потязі без впевненості, що неповнолітніх дітей пропустять прикордонники, але за словами матері "головне, що живі".

Діти, знаючи англійську мову, на словацькому кордоні познайомилися з керівником громадської організації - Асоціація християнських молодіжних громад Едуардом Філо. Він їм і допоміг приїхати до Братислави.

Випадок, що змінив життя

Знаходячись більше ніж півтори тисячі кілометрів від своїх дітей, Юлія не була впевнена, що вона виїде разом з хворою мамою. Хассан в той час дуже сумував за своїми братами та сестрами.

"Діти весь час були разом. Без братів та сестер Хассан весь погас, йому було б легше пережити, напевно, якби я поїхала".

Так жінка зараз згадує події березня, коли вона відправила свого найменшого 11-річного сина потягом на західну Україну, а потім він перетнув словацький кордон. Саме відрізок цієї історії потрапив під приціл світових ЗМІ. За словами жінки, багато українців тоді в соцмережах критикували її як матір, яка так вільно відпустила свою дитину.

"Прокручую ситуацію у своїй голові та й думаю, як могла тоді вчинити по іншому. Я просто як кішка, яка перетягує своїх кошенят в безпечне місце, ще й по одному".

Мати каже, що поїздка для хлопчика була випробуванням і стресом, але він не бідував і не був покинутим, як це описували деякі журналісти. У потязі він їхав зі знайомими, постійно був на зв'язку з мамою, в Ужгороді його зустріла волонтерка.

Словацький волонтер Едуард мав фотографію Хассана і всі чекали поки він приїде з українськими волонтерами до кордону. На руці сина жінка написала номер телефону, бо знала не з чуток, що таке війна. "На руці ми йому написали число, тому що в дорозі може все що завгодно відбутися... чи якби знепритомнів десь".

Хассан перетнув кордон Вишнє Німецьке 5 березня з невеликим наплічником та пакетом в руках. "У той пакет він хотів набрати з собою цукерок до Братислави для братів і сестер ", - посміхаючись згадує Юлія.

І ось тут все й почалося, каже жінка. Хассан зранку прокинувся популярним.

"Нам з Сирії почали дзвонити, Китаю, з Японії знімали, двічі діти вели репортаж з Англією у прямому ефірі".

Братислава та возз'єднання сім'ї

Історія українського хлопчика Хассана зворушила багатьох. Сама ж Юлія додає, що так мало статися, щоб люди розуміли, як важливо підтримувати одне одного та допомагати.

Волонтери вже знали дітей, тому намагалися евакуювати із Запоріжжя їхню матір з бабусею.

Натовпи та хвилювання за хвору матір досі дивують Юлію в тому, що вона змогла це пережити та каже, що щаслива удача з Хассаном дозволила їм зекономити сили та час, та, навіть, життя. Бо самотужки вона з хворою матір'ю навряд чи б здолали таку відстань. Жінки вдвох разом з собакою їхали евакуаційним потягом до кордону. Словацькі волонтери допомогли оформити папери та пройти реєстрацію на тимчасовий притулок, так українки уникнули багатогодинних черг.

Всі організаційні питання брав на себе старший син Закарія, бо він добре володів словацькою мовою.

"От так ми й об'єдналися з усіма. Нас поселили в Тренчині на десять днів, потім люди допомогли знайти квартиру в Братиславі".

Діти почали ходити до школи та поступово вчили словацьку мову.

Старший син Закарія продовжує навчання в одному з університетів столиці.

Мухаммед і його сестри Кінана та Луна - однокласники, вчаться на 4 курсі братиславської гімназії з англійським нахилом та паралельно в українській спеціалізованій школі. Наразі діти роздумують щодо майбутньої професії. У своїх соцмережах підлітки активно підтримують та пропагують українську мову.

Донька Луна все ж хоче повернутися до України, де вона зможе вчитися рідною мовою. Хассан вчиться у 7-му класі братиславської школи, йому подобається Словаччина, він вже вправно говорить словацькою та гарно навчається.

"Ми живемо, але не знаємо, що буде завтра"

За словами Юлії, через пережиті події дітям зараз дуже складно психологічно, вони часто хворіють, чимало навантажень й у шкільній програмі. Сама ж жінка п'ять років тому перенесла операцію з онкології, зараз проходить реабілітацію, через це повноцінно працювати не може. Паралельно вона піклується про свою матір, тому надовго не залишає її саму.

Підлітки з мамою час від часу ходять на підробіток (brigáda - словацькою). Жінка каже, що зараз їм складно адаптуватися у новій країні, адже не знають, що буде завтра. Проте вона дуже вдячна людям, які їм допомагали.

"Ми живі, маємо дах над головою. Але не знаємо як буде далі", - говорить вона.

Нещодавно словацький уряд продовжив програму з компенсації житла українцям до кінця травня 2023 року і це неабияк допомогло сім'ї. Жінка боялася, що їй на родині треба буде шукати нове житло.

"Років дванадцять покійний чоловік заробляв гроші, щоб в Алеппо купити квартиру, згодом ми все кинули та втекли, і туди вже не повернутися. Потім такою працею ми збирали кошти на квартиру в Запоріжжі, всією "кучею" спали на підлозі перед цим, і знову ми все кинули й втікали", - каже Пісецька.

Юлія все ж сподівається, що можна буде повернутися в Україну, коли закінчиться війна, бо, як говорить, дуже хочеться додому. Їхнє житло неушкоджене, лише через "приліт" повилітали вікна.

"Життя - найважливіше, все можна почати з нуля, якщо люди живі. Міста можна відбудувати, а людей вже не повернеш".

Найпопулярніше

Komerčné články

  1. Patria medzi svetovú elitu. Slováci zariskovali a predbehli dobu
  2. Bývanie vytesané do kameňa? V Kapadócii tak žijú po stáročia
  3. Za hranicami bytu: Ako si vybudovať dobré susedské vzťahy?
  4. Prečo vymeniť plastové vchodové dvere za hliníkové?
  5. Všetky divy sveta v privátnom lietadle dnes so zľavou 12 225 eur
  6. Wellness v prírode: máme tip, kde si na jar najlepšie oddýchnete
  7. Deväť dobrých: Jarný literárny výber v denníkoch SME a Korzár
  8. Slováci minuli za 4 dni na dovolenky 6,4 milióna eur
  1. Bývanie vytesané do kameňa? V Kapadócii tak žijú po stáročia
  2. E-recept, evolúcia v zdravotnej starostlivosti
  3. Leťte priamo z KOŠÍC a dovolenkujte na najkrajších plážach
  4. Za hranicami bytu: Ako si vybudovať dobré susedské vzťahy?
  5. Výlet 2 v 1: Jednou nohou na Slovensku, druhou v Rakúsku
  6. Ahoj, TABI! Kto je záhadný digitvor?
  7. Všetky divy sveta v privátnom lietadle dnes so zľavou 12 225 eur
  8. Prečo vymeniť plastové vchodové dvere za hliníkové?
  1. Deväť dobrých: Jarný literárny výber v denníkoch SME a Korzár 18 106
  2. Do utorka za vás uhradia polovicu exotickej dovolenky 16 547
  3. Fellner otvorene: Manželka mi vyčítala, že zo mňa nič nemá 15 370
  4. Slováci minuli za 4 dni na dovolenky 6,4 milióna eur 10 990
  5. Patria medzi svetovú elitu. Slováci zariskovali a predbehli dobu 10 585
  6. Prečo vymeniť plastové vchodové dvere za hliníkové? 10 484
  7. Všetky divy sveta v privátnom lietadle dnes so zľavou 12 225 eur 7 989
  8. Ako Japonci potopili ruské nádeje na Ďalekom východe 5 401

Інші статті з розділу

Наш щорічний гайд місць та дат для традиційних заходів під час Великодня продовжується. Цього року відбулися деякі зміни


Пропонуємо вам підбірку заходів, що проходитимуть у різних містах Словаччини.


Подача податкових декларацій до 2 квітня, паска з медом для ведмедя у зоопарку Кошиць та де можна буде купити необхідні ліки під час свят.


Кілька музеїв і галерей у Братиславі відкриті безкоштовно в першу середу місяця.


SkryťClose ad